Дійові особи та виконавці

Любов до театру є вродженою хворобою, від якої ніякі щеплення – навчання на юр-фаці, служіння в війську, ба навіть факт народженняvв сім’ї далеких від мистецтва людей – не допомагають. Доказ цьому – життя Євгена Шварца (1896-1958), який пройшов цей шлях й знайшов себе в сфері театрального закулісся як драматург-казкар. «Голой король» є одним з його найвідоміших творів, у якому на основі казкової історії бачимо багатовимірну філософію, що стосується саме дорослої аудиторії. Сатиричне сприйняття дійсності, людини у суспільстві, абсурдність і незлагодженість світобудови – у дусі часу міжвоєнного періоду ХХ століття, що, нажаль, не втратило актуальності й для нас сьогодні.
П’єса написана за мотивами трьох казок Г.-Х. Андерсена – «Свинопас», «Принцеса на горошині», «Нове плаття для короля». Свинопас на благородне ім’я Генріх закохується в принцесу, причаровує її: серед чеснот має неординарність думки та сміливість вчинків. За дива пустого казанка привселюдно виманює 1000 поцілунків красуні й обіцяє їй весілля. Батько ж король від свиней подалі відправляє дочку до сусіднього монарха для шлюбу, який й виявить свинську породу людського роду. Справжність принцеси перевірено – не спиться її на горошині, й жених у захваті від принад нареченої, але… Король – голий. А принцеси не одружуються з, хай навіть дуже багатими, але привселюдно визнаними самодурами.
Це й забезпечить казці щасливий кінець. Хоча не лише це – не забуваймо про любов. Цинічність й іронія – те, чим виживає людина сьогодення. Можливо, зараз не час для казок, тому жанр визначено – «притча» як сміливі люди боролися за примарне щастя у світі, зовсім для щастя не створеному. Воно лише ввижається у майбутті, перетворюючись у субстанцію нестатичну. Тому усміхнені й задоволені обличчя найчастіше зустрічаємо у мандрівників – дорогами, уявою, казками.
Тема влади та її відповідності моральним, етичним, ментальним ідеалам провідна у творі, але привабливість та гострота її глибше: слабкодухість і плазування в душі кожного з тих, кого в п’єсі названо придворними, підданими. Можна скільки завгодно королів вигнати, але тільки коли Генрихів стане більшість – суспільство може сподіватися позитивних змін.